Про стосунки…

Два дні тому на прямому ефірі я підняла тему стосунків українців.
Розповіла про свою консультацію з однією жінкою…
А таких консультацій схожих я провела сотні за останні 2 роки.

Суть мого проявлення наступна:
«Якщо ви, пані українки, живете в іншій країні, а ваш партнер в Україні, яку ви називаєте «вдома», то питання до вас – нахіба?»

… завчасно прошу усіх читати без оцінок/захисних опозицій/ критики! Спробуйте ПОБАЧИТИ ситуацію крізь широку рамку реальності, не накладаючи особисті свої обставини на мій допис…

👇👇👇

З точки зору енерго-інформаціології – ви поїхали РОЗСТАВАТИСЬ, – казала я своїй клієнтці – і розлучатись, а не тому що vійна, бо діти, тут хати нема, я не можу терпіти коли стріляють… Все воно так.
АЛЕ!
Якщо є сімʼя, родина, і ПАРА. Дійсно пара. І ви до сих пір вважаєте свою розлуку – «обставинами», а не вашим планом дій. То питання залишається відкритим.

Він десь там. Ви десь там. У вас формуються абсолютно різні цінності. І суть в тому, що ви давним давно скоріш за все РІЗНІ. А можливо взагалі не були ніколи «ми».

І відвертатися від теми не вийде. Війна виступає в долі людей ЗАВЖДИ потужним каталізатором до змін і очищення від усього ілюзорного, до проявлення кармічної справедливості.

За останній рік до мене прибігали в шоці, в сльозах і розпачі сотні жінок, розповідаючи про «зраду чоловіка», який лишився в Україні.
Але чесний діалог приводив в усіх цих бесідах до зізнання, що в стосунках були кризи і конфлікти і до розлуки; що вона насправді давно мріяла мати «фінансову свободу», щоб від нього піти, бо не бачить спільного майбутнього… і т.д. Далі йдуть зізнання в маніпуляціях дітьми, сексом, емоціями, ситуаціями…

Золоті, хіба це не факти? Кому знайомо?

Стосунки – справа серйозна.
Для зрілих і абсолютно сформованих особистостей розлуки стають причиною для міцності союзу, для цінування часу, проведеного разом. Якщо люди не юзають партнера із егоїстичних потреб.

Але для не зрілих розлуки – це катастрофа.
Якщо ваша ілюзорна жіночка виходила заміж за таку ж ілюзорну мужність, тобто травмоване его як шерочка і машерочка знайшли один одного і відчули хімію, яку сплутали з любовʼю, – то потрясіння війною все оголило до СУТІ.

Бо незрілі люди дійсно знаходяться в дефіцитних програмах співзалежності: він від жіночої енергії (і часто сугубо інстинктів самки чи мамки, яка няньчить в побуті, бо не пройшов сепарації від власної матері), а вона від чоловічої енергії (інстинктів виживання, фінансів та ілюзії безпеки; бо має очікування від батька).
Сумно. Але стереотипи суспільства ось ці рагульні союзи іще й культивують в ранг – ІДЕАЛЬНИХ…😔
Генетично ми з вами як нація дуже РОДИННІ! То пора бути обізнаними хоча б в цьому. Розуміти ієрархію роду, поважати закони, усвідомлювати силу спільноти і створювати чистоту істинних стосунків… Це потребує зусиль.

Але що тепер в тут і зараз?
Коли ми «побачили», що те хибне чоловіче начало ні грама не може захистити нікого, а її хибне жіноче начало зовсім не має бажання няньчитись зі слабким духом…; коли побачили, що її героїзм «я королева бєнзоколонки» без чоловіка поряд нікого не впєчєтляє і доводиться робити реальні дії і ходити на реальну роботу, створювати реальні гроші, вирощувати в собі самоцінність,…бо ж і усі соціальні пособія від «співдружніх» держав не вічні, друзі. Вони дають тимчасові обійми і можливість заземлитися. А далі заземленні істоти мають СТВОРЮВАТИ ресурси своєю зрілою реалізацією. А не позиціонуватись жертвами обставин.

(Я не намагаюсь усіх запхати під один образ! Мільйони українців змінили країну і почали спочатку, створили проекти, знайшли себе в нових ролях і їм ці мої тексти хіба що будуть підтвердженням того, що з ними все ок).

Але я не стану називати ситуацію зі взаємною брехнею – ОК! Бо це не ок. Свідомість має еволюціонувати. І колективна теж.

Тому питаю:

Він тебе любив «грошима», чи як саме?
Вона тебе любила «борщами», чи «трусами»? Ви один одного «любили» ілюзією правильного статусу і ілюзіями гарантій фізичної чи емоційної безпеки?

Хтось скаже, що «і усім цим теж, але…»

Не має ніякого АЛЕ!
В умовах потрясінь як ніколи починає бути видно, де ми попутались і забрехались самі собі…

😖

Бо хибне на те і хибне, щоб лопнути в часах потрясінь, як мильна булька.
Що і відбувається. І відбуватиметься й далі.

Жінки, які в розлуці усвідомили, що пора РОЗСТАТИСЬ зі своїми ілюзіями, зі своїм хибним его, а не партнером, – змогли вибудувати СЕБЕ, і їхня ситуація змінилась – вона або повернулись іншими до дому і живуть далі; або ж партнери підтягнулись до них за кордон (я тут зараз спосіб реалізації цього явища обговорювати не хочу! Бо хто кому взятки давав, чи офіційно через якісь преференції має виїзний статус… це не до теми даного діалогу); або ж ці пари пішли різними дорогами і розлучились, залишившись друзями без претензій.

Колосальна кількість розлучень нині. Бо давно пора отримувати професійну сімейну і людську освіту фундаментальну про життя, перш ніж заходити в стосунки для еволюції, а не виживання. 👌

Згідні? Стосунки не повинні стояти в розділі «інстинкт виживання», ми маємо перестати мірятися мірилами стандартів і традицій в цій темі і закривати очі на хаос.

Ця країна нині проходить наскрізь через пекло карми переродження.
Ми усі маємо викорінити гени жертви із своєї свідомості.
І бути чесними з собою та партнерами!

Тому, любі жінки, закликаю вас до дій. Якщо зараз ВІН НЕ МОЖЕ до вас приїхати, – то ВИ ДО НЬОГО МОЖЕТЕ! І чесність спонукає до дій.

А якщо ви не ХОЧЕТЕ, то відпускайте людину, щоб потім не корчити із себе зраджених, і не шукати в собі того червʼяка власної зради себе в собі, (бо ви його точно гарантовано знайдете).
Або ж робіть усе, щоб ваш союз був союзом і парою, а не тєрпілами, які разом дітей народили і мучаться хибним героїзмом.

Я теж була на відстані від свого чоловіка. В межах однієї країни. Він мав зобовʼязання перед бізнесом, і знаходився в столиці, а я на Закарпатті з дітьми. При цьому ми бачились родиною, єднаючись зустрічами. Тому не пишіть мені, що я не тямлю в темі.
Зараз мій чоловік військовий.
Тема ще глибше і яскравіше мені зрозуміла і як свідомість Вчителя Алхімії Живого життя я безліч разів задавала собі питання – ДЛЯ ЧОГО? І як саме я можу бути максимально ефективною людям, маючи даний досвід і пробуджену свідомість.

Як бачите не сиджу на островах, не вєщаю про духовний розвиток із печер, а живу в Україні тілом і проходжу однакові зустрічі з обставинами, як усі жителі столиці.

Якщо ми ставимо собі чіткі істинні питання, то будуть і чіткі відповіді!
Головне не відвертатися від реальності. Тоді її можна формувати.

Я вже була в цьому житті дружиною аспіранта і Майстра єдиноборств; дружиною серійного підприємця, дружиною письменника і громадського діяча, дружиною дослідника та мандрівника, … і зараз я дружина військового в Україні. І мова про одну пару людей, що разом еволюціонують ось уже 21 рік, рухаючись крізь життя свідомо.

…
А тепер про тих, у кого ситуація така – вона будь де, а він на фронті.
Відповідаю. Ми усі на фронті! В країні війна. Кожен на своєму фронті.
Ваш чоловік НА СЛУЖБІ.
Він реалізовує свій обовʼязок. Гідно. І чи є у нього там якісь стосунки, чи не має, тільки Бог знає, але впевнена, що такий тип чоловіків точно не може дати вам ні серіальної уваги, щоб ви тішились, ні подарунків, ні компліментів томних, ні якихось обіцянок про відпустки разом, … то ви або достойні його волі і вмієте усе це сама собі створити, і тоді ви ідеальна пара, або ж відчепіться від нього і Бога з претензіями про «моє жіноче життя проходить мімо, я хочу рамантіки, яка в ср…ку війна»…
Жінка – це вам не сциклива дитинка. Завжди знайде, чим зайнятися і що створювати цінне довкола себе.
Правда?

Короче кажучи – є над чим замислитись!
…

Я маю досвід.
Мій тато виїхав в іншу країну дуже давно, 24 роки тому, і через майже два роки його праці не в Україні, – постало питання в стосунках з мамою, або відпускати один одного, або вона їде до нього. Бо заходити на територію обману і зради, на територію жертви обставин ніхто не хотів…
Батьки зʼєдналися.
І це було найкраще, що вони могли зробити для нас з братом – дітей!
Мені було 19 років, а брату 17, коли обоє наших батьків жили за кордоном а ми з ним в Україні.
В нас не було ні одного дідуся, жодної бабусі на той час. Усі предки цього рівня вже померли. Але ми справились. І ми пишаємось нашими батьками.

Цей шматок тексту я написала для тих, хто прикривається зараз ширмою ілюзії того, що ви робите «краще для дітей».
Не обманюйте себе!
Ви робите лише те, що хочете ВИ.
Насмільтесь бути чесними.
Ваші жертви нікому не потрібні. Якщо ви пішли за своєю хибною роллю мамки, і це нібито в вашій викривленій реальності стає причиною проблем у парі, то будь ласка подивіться чесно на ситуацію. Ви обовʼязково будете КОГОСЬ винними робити в цьому. Чи сусіда, що приніс війну, чи дітей, чи… і це вже гарантовані підсвідомі неврози.

Я завжди буду за сімейні цінності, за те, щоб люди робили дії, що зміцнюють союзи.
Але!
На брехні і особистих жертвах ви не побудуєте щастя. Ніхто від цього не виграє. І ніякі моральні ілюзії не зможуть вас зцілити від внутрішньої пустоти.

Часи змінялись.
Маємо змінюватись і ми.
Бути щасливими мають право усі! Тому йдіть в терапію, вивільняйте себе від пут «обставин». Розірвіть джгути своїх страхів, травм і посттравм…

Тому перш ніж ображатися на мене за слова про те, що потрібно замислюватися і рефлексувати усі наші з вами рішення та ситуації… – спробуйте просто запитати у себе:

«Ця людина заслуговує на щастя?»
«А я заслуговую на щастя?»
«Разом ми щасливі були, чи коли не разом то в мені щастя стало більше?»

Шукайте не фінансову свободу, а чисту гавань свідомості в собі, свою силу людяності шукайте, свою Суть і душу шукайте, свою істинну Жіночність вирощуйте… тоді й усе інше знайдете. От побачите!

Бо лише якісні стосунки з собою дають надію на успіх в стосунках з партнерами в будь яких зовнішніх обставинах життя.

P.S. А в цілому ми зараз усі там, де маємо бути. Залишилось лише дізнатися «для чого?!»
Приходьте розбиратися. Буду рада бачити на консультаціях і в середовищі навчальних програм… бо насправді тема стосунків зовсім не лінійна, і є купа кармічних нюансів важливих про те, як працювати з СОБОЮ, аби мати щастя в союзі.

#СловаКрила #ЖивеЖиття #Вчитель #цілитель #крила #pipl #piplclub #ДуховнийІнтелект