Допоки ілюзії керують увагою – ви нічим не керуєте!

  Цей текст я сьогодні пишу для «романтиків-ілюзіоністів»…
Пардон, якщо чиїсь почуття зачепить. Чи ваше мнєніє про мою персону та суть зміниться.
Коли я дивлюсь на людей, які смакують свої думки, як чіпси з дешевого пакетика, то іноді хочеться таки псіханути і порушити закони життя на Землі. Бо назріває внутрішній гнів. Але його ловлю сачком свого розуму і направляю на дії. На створення інструментів, що пробуджують свідомість.
Люди, попереду у нас з вами десятки РОКІВ відновлення країни, психічного і ментального здоровʼя людей, адаптація покалічених війною і впровадження неймовірно величезних змін в структуру управління реальністю.
Ви маєте не шукати спосіб втечі від життя в алкоголь, то в ігри, то в їжу, то іще в якусь фігню, навіть часто в релігію чи її полярні крайнощі та похоть – а шукати спосіб підсилення своєї нервової системи і стійкості.
Ви маєте бути зайняті 24/7 масштабуванням мислення через участь в суспільних задачах, через дотримання практики щедрості, через вібраційний хакінг свого жлобського егоїзму.
Досить порівнювати – себе дослідіть. Себе полюбіть. Себе прийміть. Себе одобріть. Себе створіть. Займіться тілом, харчуванням, режимом… цінуйте життя діями базової турботи. Себе обійміть і захочеться обіймати інших. А не ховатися як страус в імітацію вибірковості. Чи жалітися на стрес.
Все по своїй природі пусте саме по собі. Ми наділяємо події якостями і сенсами. Хтось бачить проблему, а хтось в ній бачить можливість і розквітає в силі.
То хіба не є еволюційним вчитись бачити #МОЖЛИВІСТЬ, а не топити інших в болоті, в якому самі тонете?
Допоки ілюзії керують увагою – ви нічим не керуєте. Взагалі нічим.
Зайдіть в практику. Навчіть себе перемагати СЕБЕ!
Реалізуйте подвиг. Призначте собі челендж і досягніть фінішу. Навіть без оцінки результату. Просто дійдіть до кінця…
Це неймовірно важливо!
Моя система пропускає через Вище серце Берегині роду людського потоки і в життя і в смерть. Бо це єдиний канал циклу творіння.
Вже багато років я пробуджена свідомість і проявлений Аватар МА, окриляю хілерів, активую хранителів частот, навчаю жінок природі ЖІНОК. І справа в тому, що гратися в ігри ілюзорного світу не має ні бажання, ані і натхнення, ні потреби.
Ілюзія лопне. Бо це бульбашка. І усе стає очевидним саме собою.
Ви жалієтесь на океан інфоциган і що нікому не можна довіряти?
А я хочу у вас запитати- чому ваш інфодебіл шукав інфоциган, щоб об них ранитися і не довіряти вже нікому, і казати, що – «я вже все пробував/ла, це фігня, бо нічого не працює»…
Що саме вам не працює?
Швидкий дофамін і чудодійні мультики не приходять після трьох спроб, чи ви таки робили дисципліновано хоча б років 3 без пропусків і маєте моральний слой досвіду?
Щось ОДНЕ, без перескакування на всяке різне робили хоча б 3 роки щоденно без пропусків, крім свого ниття, критики, жалості і заздрощів???
Ні?
То інфодебіл, який шукав пильцу фей і чекав чудес свого вознєсєнія в вимір рожевих носорогів, має інфоциган. І тішиться тим фактом, що їх багато і можна просто перебігати як порося, від корита до корита. В пошуках смачніших ілюзій.
Бо простір Вчителя вам завжди буде влаштовувати кузькіну мать істинних зусиль та випробувань, доки ви не навчитесь смиренню, терпінню і вірності.
Завжди!!
Без винятків…
Уроки гуманної педагогіки – то для дітей в дитинстві.
А для вас – невротиків хронічних, носіїв травм минулих як мінімум шести поколінь – ніяка гуманна педагогіка не працює зараз тут. Бо це як клін/кліном.
Ви не солоденькі тєхніки шукайте, а той вид простору, де ваш біль не осудять, не висміють, а визнають. І ви зможете вивільнитись із ілюзії упереджень.
Йога свідомості – це не релаксація, і не розтяжка, не тріко в обтяжку, і не пози дзен… а прийняття РЕАЛЬНОСТІ. І в ній десь бульканням, десь беканням, десь пуканням чи кашлянням очищається тіло і підсвідомість від накопиченого хламу ментального… Очищується! А потім вже наповнити свій сосуд можна енергією істини, коли є пустота, є чистота, є спокій медитативного ума…
Чи знала я, що буду будувати імперію цілителів саме для цього, щоб спостерігати, як ридають чи ригають люди, як хтось вмирає а хтось проситься на Землю, в надії на рай, але знову потрапляє в пекло, яке ми з вами створили?
Ні.
Чи вибирала я даний час і простір для проявлення любові до життя?
Так.
…
А ви думаєте відрізняєтесь від мене?
Ні.
Чи знали ви як саме ви будете масштабувати любов на Землі через своє проявлення?
Ні.
Чи вибирали ви даний час і простір для життя?
Так.
Все. Крапка.
До праці.
Внутрішньої. А потім зовнішньої. А не навпаки… не настане час, коли у вас зникнуть турботи побутові. Ніколи. Ви маєте розставити пріоритети.
Не вмієте?
То приходьте вчитися…
P.S. Мій товариш Олег Гудзенко знайшов в горах Ізок першоджерело творення гірського кришталю. Ось воно на фото. Ті кристалинки прозорі, які ви звикли бачити, в природі проходили колосальний путь зустрічі з тертям, тиском, вогнем вулканічної магми і ЧАСОМ…
І що в результаті? Краса. Але ж усе відносно. Бо я бачу красу і в цих проміжних етапах теж… в цих чорних обвуглених шматках…
Я відчула поряд з ними неймовірну енергію. Інтегрувала вібрала і її теж. Як і усі знання, які мої Вчителі земні і Вознесені передали…
І що сказати.
Це не про «жіночка» ти чи «мужичок». А про ти «людина» чи хто?
Якщо ти людина, то нахіба?
Якщо ви прямо зараз живете челендж дослідження себе, поділіться в коментарях який саме- нехай хтось надихається ідеями та пробує створити своє…
🥴
Не хвилюйтесь, – я не розколювала камені кулаком ), це фото показує розміри відносно моєї руки…
На справді я тендітна і маленька тілом людина, але це не те, чим є Суть.
І ви теж…