Гординя – величезна вирва втрати енергії!

Останнім часом отримую дуже багато запитань, пов’язаних із гординею.Називаючи цю людську якість енергетичною вирвою, я анітрохи не перебільшую, бо саме так і є.

Гординя – це надмірна самовпевненість, перебільшення своїх здібностей, гордовитість, зазнайство, егоїзм, невдячність і манія величі, які живлять велике Его хибною любов’ю.

Насамперед гординя проявляється по відношенню до інших людей, але має і більш глибоке коріння – це відсутність подяки по відношенню до Творця. Коли людина забуває, що є лише провідником і починає уявляти себе “богом”, – її долає гординя.

Дуже часто під виглядом любові до себе та інших маскують гординю; під виглядом доброти та чуйності маскують гординю; під виглядом святості та духовності маскують гординю. Ну і навпаки – чим вищий рівень розвитку людини, її душі, чим чистіші її мотиви – тим вільніша особистість від гордині…

На внутрішні тертя і боротьбу йде колосальна кількість енергії, яка насправді дана людині для життя, любові, щастя та творення. На постійні докази своєї правоти йде у вирву гордині ще порція енергії. На недовіру, сумніви та повторну перевірку фактів – ще відніміть частину енергії. І що залишається людині в результаті? Зовсім мало! І цю невелику кількість енергії доводиться ще й відстоювати, берегти, плекати, постійно відчуваючи порожнечу. Гординя – це найкоротший шлях до самотності, хвороб та бідності!

Як розпізнати наявність гордині, яка маскується у тобі? Я б виділила найпоширеніші маркери:

• ти весь час ділиш людей на табори – на розумних і дурних, вихованих та невихованих, культурних та некультурних… І при цьому дратуєшся при стиканні з “не своїм” табором;
• критикуючи інших, ти не помічаєш своїх недоліків;
• ти вважаєш себе кращим, крутішим, швидшим, ніж… і всіляко намагаєшся це продемонструвати;
• ти привласнюєш всі досягнення свого життя тільки собі, не враховуючи впливу інших, і виявляєш невдячність до Бога;
• ти не здатний щиро радіти успіхам інших;
• щедрість тобі невідома. Або ж інший перекіс – ти займаєшся благодійністю, чекаючи на похвалу та визнання;
• тобі складно визнавати свої помилки, вибачатися за них;
• ти не любиш себе, і виправдовуєш цим свої гіпервимоги до інших;
• ти дозволяєш собі маніпуляції та споживання, шантаж і залякування, знаючи про слабкості інших;
• ти перекладаєш відповідальність за свої невдачі на інших, а нагороди береш лише собі;
• ти боїшся зрад, тож нікому не довіряєш;
• ти не вмієш прощати ні себе, ні інших;
• твій світ складається зі “страхів” та “проблем”;
• легкість, радість та щастя інших тебе дратують, викликають зневагу, почуття переваги;
• я сам, я знаю, я все можу, хто ти, щоб давати мені поради …  – ось списочок думок гордеця.

Можна ще продовжити. Це лише основні маркери, але вже вчитуючись у список, усвідомлюєш, що, на жаль, гординя властива кожному з нас. Ми не святі, всі мають недоліки. Але жодні інші вади не ускладнюють і не руйнують життя так, як це робить гординя!

Іноді клієнти мені кажуть: “Почекайте, але навколо мене справді повно ідіотів! І на роботі сидить купа негідних своїх положень кадрів! Ну чим я гірший за Степановича? Я ж розумніша, у мене дві вищі освіти…!”. Такі репліки я чую регулярно. І починаю пояснювати різницю між фіксацією чогось, як факту та гординею!

Ми не овочі, у нас є емоції, почуття гідності та самооцінка. Коли гординя всередині людини під контролем, то немає, по-перше, критичності, а по-друге, немає ні бажання, ні потреби ділити людей на табори. Є розуміння та фіксація фактів! Є цілісність! Розуміння, що якщо я наразі маю саме це, то з якоїсь причини поки що не заслуговую на інше.

Фільтр – якщо тебе щось дратує та чіпляє – ти під дією гордині! Якщо ти, помічаючи все на світі, зберігаєш спокій і перебуваєш у зоні комфорту – гордині немає.

Проблеми маєш? – Подумай, чим заслужив їх, виправся, зцілися!

Нагороди маєш? – Подякуй і поділись, на людяність не скупись!

Знаєте, як буває: те, чим страждав чи хворів сам, найбільше впадає у вічі в оточуючих.

Ось у мене так із гординею. Грішна – каюся. Носилася з собою, як з писаною торбою. Зневажливо ставилася до тих, хто знає менше або думає інакше.

Коли пропрацювала гординю – люди вишикувалися в чергу, прийшло усвідомлення своїх заслуг, але у ключі роботи провідника, якого благословляють на дію Вищі Сили. Зникла інтелектуальна упередженість і з’явилася величезна подяка до близьких, до рідних. Як мінімум за те, що довго терпіли моє прагнення всім «причинити добро».

Не рийте собі яму, визнайте наявність “якоря”! Чим швидше його позбудетеся, тим швидше життя заграє всіма фарбами радості і щастя в Любові до всього і всіх!

Що ж я робила у боротьбі з гординею?

По-перше, визнала її наявність. Це – чи не найважливіший крок. Поки не назвеш своїм ім’ям проблему, неможливо її позбутися.

А далі з’явився шлях зцілення.

Нема істини там, де є категоричність! Багатоваріантність – це вибір Бога; категоричність – шлях диявола.

Тренування поблажливого ставлення до інших було марним, поки не пропрацювалася критичність до себе!

Коли я чую фразу: “Та я до себе ще критичніший, ніж до інших!”, – вимовлену з гордістю, я посміхаюся, хочу підійти, обійняти і сказати: “Чувак, як я тебе розумію! Але ця бяка, ця какашка лікується, повір!”.

Тому виділяю нехитрі, але важливі способи боротьби з гординею:

• полюби себе цілком і без залишку; якщо для цього потрібно пробачити купу людей з минулого і сьогодення – зроби це, пробач і прийми! Не вмієш, не знаєш як – приходь, навчимо!
• вивчи закони карми – це дозволить зрозуміти все, що відбувалося і відбувається, позбутися тривоги та порожніх очікувань. Розвивайся духовно постійно, а не у вигляді походу до церкви на Великдень та Різдво. Духовна гігієна така ж важлива, як і твої ритуали з чищенням зубів і миттям голови;
• заведи щоденник подяки та пропиши в ньому все, що можеш згадати з дитинства, пов’язане з іншими людьми – мама мене народила, годувала, ростила, виховувала, …; батько багато працював, був поруч, щиро намагався навчити чогось, що вважав правильним, брав на рибалку або не брав і слава богу; ріс у колі брата та сестри, не один, навчився грати, домовлятися, ділитися; або не було в мене мами та тата, але було коло однодумців, дитбудинківців, з якими я навчився співпрацювати, а на Новий рік подавали яблучний пиріг… Згадайте свої точки та запишіть їх. Повірте, якщо кожен день навіть подумки фіксувати подяку до свого оточення, то життя почне змінюватися на краще!
• контролюй свого внутрішнього критика! Якщо ти ще й досі знаходиш причини своїх проблем в інших людях, то ти так і не взяв відповідальності за своє життя на себе! Жодні обставини не можуть стати причиною безпросвітного горя та розчарування в людях та в житті. Жодні! Страждати безперечно легше, ніж бути щасливим. Але без викорінення гордині щастя не настане, повір!
• думай, відчувай і роби завжди однаково! Деколи люди проявляють вибірковість: тут я без гордині, а ось з тими людьми не можу, бо вони ж бомжі, цигани, мусульмани… підстав сюди будь-що. Якщо ти заявив про свою чесність, то будь ласкавий – доведи це дією! З Вітєю я дружу душа в душу, бо Вітьок теж підприємець, а з Ваською, колишнім однокласником, мені нема про що поговорити, він же лише охоронець, що з нього взяти! (Але ж поговорити можна з будь-яким, і знайдеться тема, було б бажання!). Або ще варіант: “Я тебе, Діно, любитиму і піклуватимуся про тебе, якщо ти щодня одягатимеш червоне плаття, а якщо ти цього не робитимеш, то не чекай від мене любові”- тут простежується умовність і ні про яке “і в хворобі, і в здоров’ї” мова йти вже не може. Гординя змушує підганяти оточення та світ під себе!
• навчись любити! Ось просто навчися любити і насолоджуватися роками, місяцями, днями, хвилинами, секундами, миттю… Не носитися зі своїми мріями в очікуванні щастя, а бути тут і зараз у своїй реальності, створеній власноруч. Навчися це любити! Саме Любляче серце відрізняє в натовпі гордовиту людину від негордовитої;
• шануй працю кожного, вибір кожного, шлях кожного! Тобі здається, що можна щось зробити краще? Не критикуй, а покажи та навчи! Поділися, а не нав’язуй!
• будь щедрим, віддай, перш ніж чекати і хотіти! Давай іншим більше, ніж чекаєш навзаєм. Ось просто перестань чекати і боятися, що на тобі їздитимуть: якщо ти зробив все вище описане, то неможливо на тобі їздити! Ти є джерело любові, ти є щастя, ти є процвітання та достаток, ти є частка Бога… як можна їздити на Богові?
• коли тобі дякують за щось і ти боїшся загордитися знову, згадуй, що завтра Творець може у тебе все відібрати! Або й просто зараз. А ще пограй у сніжки подяки! Коли тобі дякують за щось, береш цю подяку, подумки ліпиш сніжки з неї і розкидаєш своїм вчителям та наставникам, своїм близьким… Повір, вони навіть відчуватимуть, як у них “летить” щось добре.

І ще … Гординя – це насправді грудка концентрованої слабкості, страждання душі, пораненої досвідом минулих втілень і даної реальності. Тому іноді є потреба у роботі над інкарнаційною пам’яттю з метою полегшення свого життя.

Хочете покращити світ?! Врятуйте, дорогі, його від себе – від своєї гнівливості, своїх лінощів, своєї критичності, апатії, від своєї гордині…

Я бажаю всім сміливості та завзятості у роботі зі своїми недоліками!

Той, хто пізнав закони світобудови і Творця, не дивиться на світ очима гордеця!

Живіть у радості, живіть свідомо!

З повагою та любов’ю,

Заверуха Ірина.